...А тюльпани вірять у весну.
Ще у вересні вірять у весну.
Із вересня проростають у березень —
скільки там тієї зими.
Скільки там тієї зими —
тільки на те, щоб встигнути
вуса довгі пустити.
А там — не встигнеш задрімати,
а вже час у вись
проростати.
Пагін, листочки зелені, пуп’янок...
Квітка!
Жадана як весна.
Келишок вогню золотого,
повен життя і радості.
Тюльпани чекають на весну
у вересні —
йдуть у землю.
Без сумніву. Без остраху.
Не бояться імли чи мряки,
не бояться ні листопаду,
ні снігів, ні морозів...
Знають — весна скоро!
Завесніє — воскреснуть.
І слава їхня велика буде.
Як віра.
...але нині лиш вересень.
Вересень...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую,Зоє.Мудро та гарно.
Ластівки теж вірять у весну.
Вірять у повернення весіннє.
Про старезну думаю сосну-
Що для неї значить воскресіння?
Щ
Комментарий автора: Цієї осені мала нагоду вперше висадити тюльпани й інші весняні первоцвіти, то вони трохи мені розказали, що для них значить віра :)
Разочарование - Людмила Солма *)Примечание/пояснение:
*«Былых величий, срам» - (обтрепанная неприглядность разочарований) «лоскуты» житейских парусов надежды или веры во что-то значимое…
**Это был единовременно-эмоциональный экспромт порыв, показавшийся тогда немного странным в реальности осмысления. Нынче под углом воспоминаний принимаю его, как некую поэтическую абстрактность констатаций «разбитых» некогда житейскими обстоятельствами возможной или предполагаемой значимости тогдашних «надежд или чаяний» - разочарование?! с кем же не бывало такого в те сумбурно 90-е года...
Людмила Солма, 09.11.2008
