О времена, о нравы...
Инок59
Мы друг друга разучились слушать,
Кричим во гневе, брызгая слюной.
Озлобленность гнездится в наших душах,
Отсутствие ЛЮБВИ тому виной.
Смещаются святые ориентиры,
Алчность, гордыня, хамство, мерзкий блуд.
Мы превратили в крепости квартиры,
Решётки и охрана там и тут.
Но разве есть для совести преграда,
И как отмыть загаженную честь?
Иуды серебро не есть награда,
Оно плодит предательство и лесть.
А лесть, взрастая в душах эгоизмом,
Дарует призрак безнаказанности, лжи.
И с оголтелым вкупе экстремизмом,
Ещё сильнее отравляет жизнь.
Пока молитвой души не отмоем,
Мы отданы на откуп сатане.
Без ВЕРЫ и ЛЮБВИ мы не построим,
Благополучия в истерзанной стране.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
