Розплітали мої коси веснянії грози
І помили мої ноги світанкові роси
Були радості й печалі на моїй дорозі
Про любов писала в віршах
Про розлуку в прозі
Залишилися зімною туги та розлуки
Знову сонце заховалось
В шибку дощ постукав
Осінь кличе за собою на вузеньку стежку
Вишиває ніч на небі зоряну мережку
Хочу серцем зрозуміти
Й розумом пізнати
Все, що дав мені Спаситель
І що хоче дати
А коли прийду до Бога
В Кришталеве Місто
То почути, що й для мене
Є у ньому місце
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Радуница - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
сие всего навсего - плод ночного сновидения... облаченный в одномоментность экспромт/подытоживающего слова - уже утром, в момент пробуждения... в том прошедшем давно уже - пасхальном апреле 2007 г. Жизнь продолжается деятельно-земной реальностью и слава Богу! Аминь
Людмила Солма, 2008
